Як привести себе до ладу, коли важко чекати та вірити у краще? Дівчина з Донбасу ділиться своїми дієвими порадами, які допомогли їй знайти міць та позитивну настанову в новому місті.
👉 Повернутися до опису подорожі
Мені трохи соромно, що деякі люди більш постраждали ніж я. Бо в когось вже ні на що сподіватися, а в мене шанси хороші.
Моє рідне місто на Донбасі хоч і не окуповано, але я все одно повинна була переїхати через прильоти. Якщо Бахмут не вистоїть, все піде в Покровськ, а там і Мирноград близько.
Це важко — просто чекати й вірити.
Іноді думаю, що якщо я комусь скажу, що я розмовляла російською майже все життя, мене відправлять до неприємних сусідів...Так, майже все життя я розмовляла російською, але українська завжди була, є і буде моєю рідною мовою. А щоб повністю перейти на українську — треба час.
Зрозуміла, як іноді важливо абстрагуватися та слухати себе. Завжди будуть ті, кому щось не буде подобатися.