Мене звуть Ю, скорочено від “УкутаЮ”.Я народилася в Україні, на березі синього озера. Мати якось розповідала, що у ніч мого народження йшов надзвичайної краси метеоритний дощ.
З часів коли я була ще пучком світла, батько вчив, що місія світлячків – допомагати людям, даруючи своє світло.
Тому я намагалася вчитися краще всіх, щоб світити дуже яскраво.
Але... доля приготувала для мене дещо інше.
У звичайну тиху ніч я лягла спати, а прокинулась у темній сирій печері. Навпроти мене стояв чорний орел.
Я чула страшилки про орлів. Нібито вони крадуть світлячків, щоб грітися світлом і використовувати наші здібності для воєн. Але я думала що то байки! Помилялася…
Минав час. Здається, я провела вічність ув'язнення. Спочатку я багато плакала, а потім взагалі перестала. Думаю, я поступово переставала щось відчувати. Так було доти, поки моє світло не згасло.
Дивно, але саме втрата світла дала мені можливість боротися та врешті-решт втекти. Темрява стала моїм другом, адже в ній мене стало не видно.
Так я і прилетіла додому.
Але це було не все. Тепер мого яскравого світла більше нема. І хто тепер без нього? 🥺 В чому сенс мого життя? - Думала я.
Щобільше, вдома до мене дивно ставилися, бо тепер я стала іншою…
“І що було далі?” - спитаєте ви. А нічого особливого.